Непомітно промайнув перший семестр навчання — час, наповнений пошуками, роздумами й відкриттями. Для студентів групи СО-11 Педагогічного відділення коледжу заняття з української літератури стали не просто навчальним курсом, а простором живого діалогу про людину, її вибір і внутрішній світ.
Українська класика постала не як сторінки підручника, а як дзеркало життя. Родинні драми «Кайдашевої сім’ї», соціальний біль роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні», іронічно-сатиричне осмислення людських амбіцій у «Мартині Борулі» спонукали замислитися над вічними питаннями моралі, відповідальності та гідності. Поезія й громадянська лірика Івана Франка відкривали глибину людських почуттів і водночас формували усвідомлення власного покликання та відповідальності за майбутнє народу.
Особливе місце в навчальному діалозі посіли твори Михайла Коцюбинського — «Тіні забутих предків» та «Інтермецо», які навчили тонко відчувати емоції, бачити красу внутрішнього світу людини, цінувати тишу й гармонію. «Меланхолійний вальс» Ольги Кобилянської відкрив перед студентами світ духовної чутливості, мрій і постійного пошуку себе.
Заняття проходили у формі щирої розмови, де кожна думка мала значення. Викладачка Ярослава Іванівна Івасів не лише професійно аналізувала літературні тексти, а й щедро ділилася життєвою мудрістю, формуючи у студентів цінності людяності, співчуття та відповідального мислення.
Саме тому перший семестр став для студентів групи СО-11 не просто етапом навчання, а важливою сходинкою особистісного й професійного становлення.
