Сьогодні ми відзначаємо день народження видатної української поетеси Ліни Костенко — жінки, чиє слово стало голосом епохи, совістю нації та ніжною мелодією людської душі. Її поезія — це не просто рядки, це глибокі відчуття, пережиті й вистраждані, це розмова серця з серцем.
Особливо символічно цього дня звучить поезія Ліни Костенко у виконанні випускниці Педагогічного відділення спеціальності 013/А3 «Початкова освіта» з додатковою кваліфікацією «Корекційна освіта» Лідії Шаповалової. Вона представила проникливе читання вірша жестовою мовою — мовою, яка не має звуків, але говорить надзвичайно глибоко і щиро.
У кожному русі, у кожному жесті — емоція, думка, відчуття. Це більше, ніж декламація — це інтерпретація, це передача змісту через пластику, міміку, внутрішнє проживання тексту. Таке виконання відкриває поезію для ширшого кола людей, робить її доступною та водночас ще більш зворушливою.
«Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним…»
Ці рядки, сповнені ніжності й недомовленості, у жестовому виконанні набувають нових відтінків — стають видимими, відчутними, майже матеріальними.
Творчість Ліни Костенко це про справжнє слово, яке не має меж — ні часових, ні мовних. Воно здатне звучати у тиші, торкатися душі без жодного звуку і залишатися в серці назавжди.
https://www.facebook.com/100011566684161/videos/pcb.2604947296567468/1477979470655092?locale=uk_UA